App Store Google Play

99 років тому у Січеславі вибили більшовиків та відновили Українську Народну Республіку

4 Квітня 18:00
99 років тому у Січеславі вибили більшовиків та відновили Українську Народну Республіку

Українські республіканці воювали з червоною пресою, не впоралися з саботажем чиновників, з поставками хліба у Австрію та Німеччину та поступилися українським монархістам.

В кінці березня, на третій місяць перебування чергових у Катеринославі, їх влада почала просідати - Києві уже були війська держав Центрального блоку та УНР і союзники стрімко просувалися Україною. Більшовики, підписавши мир з Центральними державами, не поспішали його виконувати та покидати територію України неохоче. Тут ще було багато хліба та великі промислові потужності, які конче були необхідні червоним у Росії, де вже півроку йшла розв’язана ними громадянська війна. Більшовики зробили фінт вухами, - вони об'єднали дві свої республіки Одеську та Донецько-Криворізьку (ці автономні у складі РСФСР “республіки” формувалися по мірі просування червоних Україною взимку 1917-1918 років) у єдину, “незалежну” Українську РСР та чинили опір до останнього. Урядам Німечини, Австро-Угорщини та УНР більшовики говорили, що їм протистоять місцеві вояки, а Росія зовсім не має там своїх формувань.

У Катеринославі в цей час активно відбирається у селян хліб, контролювати процес приїздить особисто Серго Орджонікідзе – керівник у цьому питанні по усій РСФСР. Націоналізуються і місцеві заводи – Брянка, “Шодуар”, “Сіріус”. Однак націоналізація це лише слово, яким прикривалося нашвидкоручне вивезення устаткування цих підприємств. У середині березня, тікаючи з Києва, а потім з Полтави, в Катеринослав переїздить уряд червоної України, де власне і відбувається проголошення “незалежної” республіки. Втім уже через 10 днів уряд тікає і звідси у Таганрог. В місті піднімають голову українські політичні організації – голова місцевої УСДРП Ісаак Мазепа відкрито говорить про червоний терор у місті, про грабунки населення та про те, що українські партії саботують “приготування до оборони міста”.

З 22 березня на території Київської губернії Катеринославський Кіш Вільного козацтва УНР приступає до Катеринославської наступальної операції – до квітня козаки дістаються до Катеринославської губернії, звільняють станції Жовта (нині місто Жовті Води), Пятихатки, навколишні села та виходять до губернського центру та Олександрійська (який козаки називали уже сучасною назвою міста – Запоріжжя). Міста звільняють швидко – лише у Катеринославі червоні опиралися 3-го та 4-го квітня. Жорсткі сутички йшли за Амурський залізничний міст, по якому йшла евакуація більшовиків з міста. Відомо що лише впродовж 4-го квітня у боях за міст повністю загинув один лише підрозділ югославських інтернаціоналістів з 20 чоловік. Втім червоним вдалося вивести з міста на лівий берег Дніпра свої основні сили. Якимось дивом вони не встигли підірвати міст, тому німецькі та козацькі частини увійшли в Нижньодніпровськ. Відступаючи на Ігрень, червоні висадили у повітря Самарський міст, що врятувало їх від розгрому. У місті ще кілька днів зачищалися райони Чечелівки та Нових Кодаків, де перебував центр пролетарської Червоної Гвардії. Через 4 дні – 8 квітня Вільне козацтво увійшло у Новомосковськ та Павлоград. Війська УНР та їх союзники витіснили червоних у Росію, зупинилися на кордоні, демаркація якого відкладалася самими більшовиками. Спірне питання було вирішене за допомогою організації 20-кілометрової нейтральної смуги по обох сторонах фактичного кордону. Проте більшовики створювали у нейтральній смузі загони, які продиратися на територію України. Червоних не покидала думка влаштувати нове повстання у республіці. Відтак кордон постійно контролювали німецькі, австрійські та українські війська.

Уже 4 квітня австро-німецькі війська почали переговори з місцевими та губернськими органами самоврядування. Військові вказували що прийшли як друзі за проханням уряду Української Народної Республіки, вказали що створять тут військову адміністрацію та пообіцяли не втручатися у внутрішнє життя міста. Цивільну адміністрацію створювала УНР. Уже 4 квітня у Будинку Губернатора скликалися представники українських політичних партій, які відновили у місті постанови Української Центральної Ради, органи влади та оголосили підготовку до Всеукраїнських Установчих Зборів – майбутнього парламенту Республіки.

Відразу ж двовладдя адміністрацій почало створювати конфліктні ситуації та непорозуміння. Новостворені органи влади УНР ще не змогли взяти під контроль усю ситуацію. Крім того, влада республіки була зобов'язана постачати своїм союзникам багато хліба. З постачанням вона не впоралася, що викликало невдоволення австрійців і німців. Вони почали реквізувати хліб власними силами, а тих селян, які чинили опір, наказували власними військово-польовими судами. Крім того, на селі невдоволення новою владою росло через те, що українські соціалісти-республіканці відкладали земельну реформу до скликання парламенту. В села поверталися поміщики та за допомогою німців намагалися повернути самозахоплені селянами землі. Відтак в заможних поміщицьких колах визріло питання перевороту – встановлення фукціональної влади. Це питання вивчало також австрійське та німецьке командування.

У місті проти УНР виступила червона преса – газети постійно друкували недостовірні матеріали про якісь випадки побиття мешканців міста озвірілими козаками. Лише через пару тижнів адміністрація УНР, звернувши серйозну увагу на це, провела внутрішні розслідування та перевірки фактів і почала погрожувати виданням кримінальним переслідуванням. Крім того, адміністрація республіки не могла налагодити тісну співпрацю з місцевими чиновниками, які саботували співпрацю. Так, наприклад у Нижнодніпровську місцевий керівник Вільного козацтва Федір Сторубель доповідав у Катеринослав, що місцеві телеграфні майстерні не поспішають лагодити апарати, постійно знаходять якісь відмовки чи труднощі, хоча більшовики у свій час дуже швидко заставляли їх працювати. Поступово у вищих політичних колах ширилися чутки про майбутній переворот.

Втім у місті йшло піднесення українського життя – вчителі дедалі частіше говорили про необхідність відкриття університету. Діловодство у краї переходило на українську мову, у місті юнаки записувалися у Гайдамацький Кіш, де створювалася окрема кулеметна сотня. 15 квітня у місті помпезно зустріли гайдамаків, які повернулися з австрійського полону. Колишніх полонених, одягнених у сині жупани, зустрічала велика юрба. Усі навколишні будинки були прикрашені портретами гетьманів України. Козаки проспівали “Ще не вмерла”, “Заповіт” та пройшли колоною по вулицях Козача (нині Старокозацька), Садова (нині Фабра) та по проспекту до Феодосійських казарм (нині казарми Академії МВС). У місті почалося створення 8-го Катеринославського корпусу, який мав стати одним із 8-ми корпусів майбутнього війська Республіки.

Проте республіканці та австрійці з обережністю ставилися до українських мілітарних настроїв. Українські соціалісти вбачали у війську небезпеку перевороту – ті постійно зривали червоні соціалістичні прапори, під якими воювали їх вороги – більшовики. Однак червоним прапорам співчувало багато соціалістів, які вважали що більшовики лише незаслужено їх приватизували. Поступово настрої між українцями військовоми та цивільною адміністрацією погіршувалися, австрійська військова адміністрація вступала у протиріччя з адміністрацією УНР. На Катеринославщині теж ідуть розмови про переворот. У цей час австрійці грають свою гру. В кінці квітня у губернії, а саме у Олександрійську (Запоріжжя), стоїть штаб Українських січових стрільців (військове формування Австро-Угорської імперії). Його очолює Вільгельм Габсбурґ або Василь Вишиваний. Цей член імператорської родини задовго до війни зацікавився Україною, відвідував її кілька разів як приватна особа, вивчив мову та почав писати вірші. Під час війни з Російською імперією від пішов у військо та записався до Легіону Українських січових стрільців. Згодом ця людина ще доведе свою відданість українській справі і помре Василь Вишиваний у Лук'янівській тюрмі, куди його запроторять червоні. Зараз же австрійці почали грати його особою аби зорганізувати Україну у королівство та поставити його на чолі нової держави.

Це викликало ревнощі з боку німців, позиції яких в Україні були сильніші та які уже вели переговори з Павлом Скоропадським – знатним землевласником, офіцером та родичем Івана Скоропадського – одного із останніх гетьманів України. Урешті-решт в ніч з 29 на 30 квітня у Києві відбудеться переворот. Республіка загине, замість неї постане Українська держава. Корпус УСС на чолі з Василем Вмшиваним висунуть в район Слов’янська, прикривати східні кордони, міцність яких постійно перевіряли більшовики. Катеринослав про переворот і нову державу дізнається уже в травні, коли місцевий комісар розгонить самоврядування УНР та вивісити по місту синьо-жовті прапори. Так Катеринослав, побачивши владу українських республіканців, більше півроку відносно спокійного життя проживе за часів уже українських монархістів - II Гетьманату.

 

Джерела:

  • “Історія міста Дніпропетровська” під редакцією А. Болебрух
  • “Українська революція на Придніпров’ї” 1917-1921 рр.
  • Державний архів Дніпропетровської області
Підірваний більшовиками Самарський міст. Квітень 1918 року
Вид на місто та Амурський міст з борту німецького літака
Відозва Вільного козацтва до населення Катеринослава
Парад австрійських військ на залізничному вокзалі. Квітень 1918 року
Амурський міст
Пристань в районі Амурського мосту. Нині тут річковий порт
Вид на Катеринославський проспект (нині проспект Яворницького)
Потьомкінський сад (нині парк ім. Шевченка)
Катеринославський проспект у районі вулиці Барикадної
Катеринославський проспект у районі будинку Хрінникова (нині гранд-готель Україна)


Hoвини Join

Погода, Новости, загрузка...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Странная страна

Странная страна... Поколение выросшее в 90-х, по сути своей - ещё дети. Часть этих детей сложила головы на войне, часть - похоронила друзей которые были ещё с песочницы, часть отвоевала и навсегд...
Дніпро. Кам’яний хрест на Соборній площі. Біля нього поховано чотирнадцять січових стрільців.1918-1919 рік. Коли вони гинули за Україну, то хтось ділив владу.  А хтось, щоб урвати влади, до...
Максим Мірошниченко

Історичні міфи

Мало хто знає, що Дніпро/Дніпропетровськ/Катеринослав мав назву Січеслав. Ще меньше людей знають, що це - міф. Ще меньше людей розуміють що міфи - це основне, що доходить до масової свідомості з істор...
Максим Мірошниченко

О полиции и провокаторах

Полиция действовала на определенной стороне. Не нашей. Так будет несколько лет. Несколько лет вилкулы будут свозить сюда титушню от Бахмута до Кривого Рога. Проныривать в Днепре и подмучивать электора...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Про деда и победу

Да, кстати, я сама из семьи орденоносных военнослужащих. Не деда, а дедов, прадедов и бабули. Которые прошли Вторую мировую и часть из которых - в братских могилах.Но. Нет никакого праздника. Нет "вра...
Альтернатива парламенту є! Це - Рух "Справедливість"!Альтернатива Порошенку є! Це - Наливайченко!Вдруге ми - Рух "Справедливість" - приймаємо участь у виборах до #ОТГ. Вдруге пишаюся нашою командою!Тр...